Тернопільська обласна універсальна
наукова бібліотека

Кременецький район

Площа району0.918 тис. кв. км.
Населення69,1 тис. осіб.

Міській і 31 сільським радам народних депутатів підпорядковано 70 населених пунктів.

Утворений у 1940 році.
Розміщений у північний частині області.
Районний центр — місто Кременець.

 

Географічні дані

Північно-західна частина Кременецького району лежить у межах Поліської низовини, решта території - на Подільській височині (її найбільш підняті масиви - Кременецькі гори і Вороняки). Поверхня північно-західної частини - плосказандрова денудаційна рівнина, решта території - підвищена лесова рівнина, яка поступово змінюється від горбистої на північному сході до плоскохвилястої на півдні району. Схили Вороняків і Кременецьких гір круті, глибоко розчленовані ярами та балками. Корисні копалини: вапняки, крейда, пісок, торф, буре вугілля. Північно-західна частина Кременецького району знаходиться у межах Малого Полісся, решта – у західноукраїнській лісостеповій фізико-географічній провінції. Основні ріки: Горинь (притока Прип’яті), Іква (притока Стиру, басейн Прип’яті).

Переважають чорноземи опідзолені і темно-сірі опідзолені ґрунти, ясно-сірі лісові дернові слаборозвинуті та дерново-підзолисті чорноземи малогумусні, лучні і лучно-болотні. Площа лісів - 15.5 тис. га, основні породи: дуб, сосна, граб, ясен, береза.

Промисловість

У районі нараховується 16 фермерських господарств, які мають у своєму підпорядкуванні 1010 га землі. Район виділяється виробництвом цукру, молочних продуктів, плодоовочевих консервів. Тут працюють: тютюновий, цукровий, цегельний заводи, маслосирзавод; фабрики: меблева, “Ватин” і “Райдуга” (Кременець); “Іква” та “Пластик” (Почаїв); комбінат хлібопродуктів.

У районі - 11 дошкільних закладів освіти, 55 загальноосвітніх шкіл, 1 гімназія, 1 ліцей.

Населення району обслуговує понад 180 лікарів усіх спеціальностей, середній медичний персонал нараховує понад 500 осіб.

Культура

До послуг населення Кременецького району 49 клубів (у т.ч. 47 у сільській місцевості); 7 кінотеатрів (у т.ч. 5 у сільській місцевості); Кременецький краєзнавчий музей.

Серед творчих колективів - 19 народних аматорських, два – зразкових. Працює народний аматорський театр при районному будинку культури. Відомий народний танцювальний колектив “Кременчанка” (РБК); зразковий дитячий ансамбль танцю “Сонечко” (РБК); ансамбль танцю “Кременецькі барвінки”; народний аматорський хор “Просвіта” (РБК).

Великі міста са селища району

Кременець - найбільше місто північного району, райцентр, розташований у північній частині Тернопільської області.

“Маленькою волинською Швейцарією”, “Волинськими Афінами” називають туристи, які приїжджають помилуватися старовинним, красивим містом Кременцем та його мальовничими околицями. Розкинувшись у долині між горами з історичними назвами Замкова, Черче, Дівочі Скелі, Хрестова, Осовиця, Воловиця, Куличівка, місто своїми вулицями розбігається по схилах та узгір’ях і виплескується на широке лугове привілля над Іквою.

Площа Кременця – понад дві тисячі гектарів, половина якої зайнята садами та лісопарками.

Назва міста походить від мінералу кремінь, якого досить багато на Кременеччині й донині.

Перша писемна згадка про Кременець, зафіксована у Галицько-Волинському літописі Іпатіївського зведення 1227 року, та археологічні розкопки свідчать, що поселення тут були ще в епоху пізнього палеоліту (біля 30 тисяч років тому). В історії Кременця та краю важливу роль протягом кількох століть відігравало магдебурзьке право, за яким місто отримало право на самоврядування з 1438 року.

Протягом ХV - першої половини XVII ст. Кременець став важливим ремісничо-торговельним центром Волині. Двічі на рік тут влаштовувалися міжнародні ярмарки на Св. Варфоломія та Євангеліста Луки. Сюди приїжджали купці з Персії, Голландії, Німеччини, Росії, Криму. В XVII-XVIIІ століттях Кременець став одним з найбільших осередків виробництва сукна, славився своїми гончарними та ювелірними виробами. У місті розміщувався найбільший на Волині склад білої солі, яку завозили із соляних копалень Галичини.

Візитна картка міста - Замкова гора (або гора Бона, 397м над рівнем моря) із залишками високих мурів колись могутньої фортеці, яку не скорили полчища Батия, і лише в 1648 році, після чотирьохтижневої облоги, штурмом взяли козаки на чолі з Максимом Кривоносом. Так стоять ті стіни й досі…

Серед найдавніших і цінних споруд Кременця - колишній братський Богоявленський монастир, де нині розташована ЗОШ № 1. Приваблює погляд найкрасивіша з пам’яток архітектури XVIIІ ст. - комплекс будівель колишнього Кременецького ліцею, сьогодні це гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т.Г.Шевченка.

Виділяється серед пам’яток ансамбль колишнього францисканського монастиря з костелом і дзвіницею, тепер Свято-Миколаївський собор. Одна з найдавніших унікальних споруд XVII ст. - Кременецькі будинки-близнюки, зведені в стилі бароко.

Серед небагатьох пам’яток архітектури та історії середньовічного Кременця, що збереглися до наших днів, ансамбль колишнього монастиря Реформаторів (нині Свято-Богоявленський жіночий монастир, середина XVIIІст.). У місті діє 9 культових споруд, майже всі є пам’ятками архітектури.

Місто Кременець невелике, проте має шість давніх цвинтарів: Тушицький, закладений під кінець XVIIІ ст.; Католицький, званий Польським (1891 р.); військовий Калантир (друга половина XIX ст.); Єврейський цвинтар з XVI ст., що належить до найдавніших пам’яток в Україні. На особливу увагу заслуговує П’ятницький цвинтар (П’ятинка), або Козацький (XVII-XVII ст.).

Багата визначними постатями, подіями і культурно-духовна спадщина Кременця. Над виданням Біблії 1533 року тут працював білоруський першодрукар Франциск Скорина.

4 вересня 1809 року в місті народився видатний польський поет Юліуш Словацький. Батько його був професором Вищої Волинської гімназії, яка, у свою чергу, бере початок від братської школи, заснованої 1636 року митрополитом Петром Могилою.

Ірландець Діонісій Мак Лер розбив тут чудовий ботанічний сад, розарій, оранжереї. Цьому чудовому куточку краю у 2006 році виповнюється 200 років.

На початку XIX ст. в Уланському полку служила перша в Росії жінка-офіцер, кавалерист і письменниця Надія Дурова. Її життя стало легендою. У Полоцькому полку, розквартированому в Кременці, служив російський мандрівник і географ Микола Пржевальський. Відвідували його полководець Михайло Кутузов і лексикограф Володимир Даль.

Мали щастя кременчани слухати кілька концертів Ференца Ліста. 1846 року Кременець відвідував Тарас Шевченко, тут побували Микола Костомаров, Оноре де Бальзак, Михайло Драгоманов, Олена Пчілка. Були тут і Григорій Сковорода, Леся Українка, Михайло Коцюбинський. Любили це місто Максим Рильський, Олесь Гончар, Андрій Малишко, Микола Бажан, Феофан Прокопович, Володимир Даль та інші.

Зрештою, ця земля була щедрою і на власні таланти.

Уродженці Кременця - видатний український композитор і диригент М.Вериківський, поет і перекладач Ч.Ястшембець-Козловський, фольклорист М.Коробка.

На початку ХХ ст. у місті діяло комерційне училище, в якому навчався російський письменник Лев Нікулін, де викладачами працювали українські художники Андроник Лазарчук та Тимофій Сафонов.

У Кременці народилася поетеса Галина Гордасевич, письменник-перекладач Юрій Покальчук, навчалися Ігор Юхновський, Степан Генсірук, Іван Вихованець, Борис Харчук, Олексій Панасюк, Юрій Рамський, Леонід Шанський, Оксана Лятуринська, Улас Самчук, Кирило Коцюк-Кучинський.

У місті працює гімназія, ліцей, 6 загальноосвітніх шкіл, гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т.Г.Шевченка, медичне училище ім. А.Річинського, Кременецький лісотехнікум, що розташувався у мальовничій місцевості села Білокриниця, професійно-технічне училище № 6, школа мистецтв ім. М.Вериківського, центр дитячої творчості.

Справжнім охоронцем історії краю упродовж десятиліть є Кременецький краєзнавчий музей, у якому працює відомий краєзнавець Г.Чернихівський.

Нині Кременець - значний промисловий центр. Працюють заводи: цукровий, ВАТ “Кремзвент”, порошкової металургії, крейдяний, хлібозавод; фабрики: меблева, “Ватин”, комбінат хлібопродуктів, держлісгосп; ВАТ “Молоко”, ЗАТ “Папірус”, райдрукарня.

На території міста нараховується понад 50 історико-культурних пам’яток. Кременець входить до Ліги історичних міст України, а в 2001 році створено Кременецько-Почаївський історико-архітектурний заповідник.

Почаїв – місто в західній частині Кременецького району. Перші поселенці знайшли собі тут осідок ще за доби неоліту. Про це розповідають археологічні пам’ятки - різноманітні крем’яні знаряддя. Перша писемна згадка про Почаїв датується 1450 роком. На цей час він підпорядковувався володарям замку. Наступну згадку про Почаїв знаходимо вже під 1527 роком, коли польський король Сігізмунд надав його панам Гойським.

З історією Почаєва нерозривно пов’язана й історія Почаївського монастиря, який згадується в документах XVI ст., і якому в 1833 році надали титул лаври - найвищий титул. Його отримували лише чоловічі монастирі за особливі заслуги.

До найбільших реліквій Свято-Успенської Почаївської лаври належать: стопа Божої Матері, де б’є цілюще джерело, мощі Святого Іова - першого настоятеля монастиря та Чудотворна ікона Почаївської Божої Матері, яка була коронована в 1773 році з дозволу і благословення Папи Климентія XІV.

Певне місце в історії міста посідає діяльність друкарні. Її заснував відомий просвітитель і друкар Кирило Ставровецький-Транквіліон, видавши “Зерцало богословії”.

Чимало видатних людей побувало різного часу в Почаєві. Його відвідали Феофан Прокопович, Василь Барвінський, Григорій Сковорода.

Восени 1846 року сюди приїздив Т.Г.Шевченко, він написав чотири акварелі з видами Почаєва. Крім малюнків, записав тут три пісні («Ой у саду, саду гуляла кокошка», «Гиля-гиля селезень», «Ой випила, вихилила»).

Зібравши місцеві факти про гайдамацькі повстання, написав повість «Варнак» та однойменну поему. Про це місто поет згадує також у поемі «Невольник». Подорожуючи Волинню, трохи раніше Почаїв відвідали відомий історик і письменник Микола Костомаров, Михайло Драгоманов.

Місто подарувало українському образотворчому мистецтву двох відомих художників - І.Ф.Хворостецького та О.Я.Шатківського.

Нині Почаїв – один з промислових центрів Кременецького району. Тут працюють фабрики «Іква» та «Пластик». У місті є початкова, загальноосвітня, музична школи, професійно-технічне училище, семінарія, будинок культури, кінотеатр, музей духовної культури.


   



Студія Tenkol Design
Розробка сайтів в Тернополі
SPONSOR